Жовтяниця

Желтуха

Жовтяниця — це не окреме захворювання, а симптомокомплекс, супутній ряду хвороб. Жовтяницею називають синдром, що виникає через підвищення рівня білірубіну в крові, що зовні проявляється пожовтінням шкіри, слизових оболонок і склер. Виникати цей патологічний процес може як у дорослому, так і в дитячому віці. Видима жовтушність шкіри може виявлятися у разі підвищення рівня білірубіну в крові (гіпербілірубінемії) до 35 мкмоль/л і більше.

Нагадаємо норми білірубіну та його фракцій. У дорослих: білірубін загальний — до 20,0 мкмоль/л, прямий — до 5,0 мкмоль/л, непрямий — в нормі становить 75 % від загального. У дітей ці показники варіюють відповідно до віку. У нормі у новонароджених в перші 4 дні життя рівень загального білірубіну може коливатися в межах 140–250 мкмоль/л, у дітей старше 1 місяця показник загального білірубіну стабілізується до 17,0 мкмоль/л.

Слід зазначити, що жовтяниця — це так званий вищий прояв гіпербілірубінемії. Сама гіпербілірубінемія (того чи іншого виду) як симптом виникає у пацієнтів у разі підвищення рівня білірубіну вище нормальних показників і може бути наслідком багатьох патологій. Тому пацієнту необхідно якомога раніше звернутися до фахівця, для того щоб встановити причину і почати лікування.

Причини виникнення жовтяниці

Сама по собі жовтяниця не є захворюванням, правильніше називати цей патологічний стан симптомокомплексом, що виникає на фоні основної хвороби. Цей симптом супроводжує багато захворювань печінки і жовчного міхура, гепатити різної етіології, деякі захворювання крові. Інфекційні хвороби також можуть бути причиною виникнення цієї патології.

Види жовтяниці

Виділяють істинну та помилкову (каротинову) жовтяницю.

Каротинова трапляється у разі надмірного надходження каротиновмісних продуктів (морква, апельсини, гарбуз) в організм людини або в результаті порушення засвоєння каротину. При цьому загальне самопочуття не порушене, колір шкіри жовтий з оранжевим відтінком. Найбільш інтенсивно забарвлюються долоні, стопи та підборіддя. Основним показником, що вказує на псевдожовтяницю, є вміст білірубіну в крові, який перебуває в межах норми.

Істинну жовтяницю залежно від причин, які викликали підвищення кількості білірубіну, підрозділяють на:

  • гемолітичну (надпечінкову);
  • паренхіматозну (печінкову);
  • механічну (підпечінкову).

Гемолітичні виникають через дефекти еритроцитів, а також у результаті розсмоктування масивних гематом, дії гемолітичних отрут, ураження клітин печінки, сепсису, переливання несумісної групи крові. Посилений розпад еритроцитів призводить до підвищеного утворення вільного (непрямого) білірубіну. Через масштабність процесу клітини печінки не в змозі зв’язати весь білірубін, і його рівень у крові починає стрімко підвищуватися.

Кон’югаційна жовтяниця (жовтяниця новонароджених) – це симптомокомплекс, що виникає через повільний печінковий метаболізм і швидкий розпад еритроцитів і фетального Hb у новонароджених, внаслідок чого в крові накопичується велика кількість непрямого білірубіну. Носить фізіологічний характер і часто проходить самостійно. Якщо ж жовтяничний період у новонародженого затягується (найчастіше це відбувається у недоношених діток), тоді необхідно проводити лікувальні заходи. В разі затяжного перебігу та відсутності своєчасного лікування токсична фракція непрямого білірубіну може викликати ураження центральної нервової системи дитини.

Жовтяниця з підвищенням фракції непрямого білірубіну може виникати у дорослих, наприклад, при синдромі Жильбера–Мейленграхта, але причина цього стану полягає в генетично детермінованій (вродженій) нестачі ферментів, що переробляють білірубін. Носить доброякісний характер і не вимагає кардинальних лікувальних втручань.

Паренхіматозні обумовлені безпосереднім ураженням клітин печінки. В результаті відбувається порушення захоплення, зв’язування або виведення білірубіну. Печінкова жовтяниця може викликатися такими інфекційними агентами:

  • вірусні гепатити;
  • інфекційний мононуклеоз;
  • жовта лихоманка;
  • лептоспіроз;
  • псевдотуберкульоз;
  • амебіаз.

Неінфекційні причини цього стану – це новоутворення, а також дія на організм гепатотоксичних речовин (наприклад, алкоголю та його сурогатів, отрути та токсинів, медикаментів та ін.).

Механічна жовтяниця – це результат порушення прохідності жовчовивідних шляхів і, як наслідок, виведення жовчі, виведення та регургітації білірубіну. За причиною виникнення закупорки вони поділяються на:

  • інтраканальні – виникають у результаті звуження просвіту жовчовивідних шляхів через рубцеву тканину або спайки, після операцій та запальних процесів;
  • обтураційні (інтраканальні з закупоркою) – викликані закупорюванням печінкового та загального жовчного протоків жовчними каменями, гельмінтами, новоутворенням;
  • екстраканальні – жовчні протоки стискаються ззовні пухлиною, абсцесом, ехінококозним міхуром.

Діагностика жовтяниці

У діагностиці використовують результати загального та біохімічного аналізу крові, аналізу сечі. Обов’язково визначають вміст білірубіну в крові з визначенням його прямої та непрямої фракцій.

Також застосовують УЗД органів черевної порожнини, езофагогастродуоденоскопію (гастроскопiя шлунка), а також комп’ютерну томографію (КТ) органів черевної порожнини.

У діагностиці будь-якої з форм жовтяниць основним є визначення причини виникнення.

Методи лікування жовтяниці

Вибір методу лікування залежить від виду та причини цього патологічного стану.

У лікуванні жовтяниці першочергову роль відіграє ліквідація чинника, який призвів до надмірного утворення білірубіну (як прямого, так і непрямого) і накопичення його в кров’яному руслі.

Для відновлення нормальної роботи печінки використовують консервативне (медикаментозне) лікування.

Хірургічні методи лікування застосовують за механічної жовтяниці, для усунення чинників, що перешкоджають повноцінному відходженню жовчі.

Цей сайт використовує cookies для більш комфортної роботи користувача. Продовжуючи перегляд сторінок сайту, ви погоджуєтесь з використанням файлів cookies.
X