Нестійкі випорожнення

неустойчевый стул

Нестійкі випорожнення — це симптом, за якого відзначається чергування діареї та запору. Ця клінічна ознака супроводжує безліч захворювань, але найчастіше нестійкі випорожнення є ознакою гастроентерологічної патології.

Цей симптом негативно впливає на якість життя пацієнта. Самостійне лікування (приймання проносних засобів при запорах або антидіарейних у разі рідкого стулу) найчастіше дає тільки короткочасний ефект, і нерідко може призвести до виникнення ускладнень.

Діарея — це порушення акту дефекації, за якого стул відходить більше 3 разів на добу, а консистенція випорожнень — рідка, водяниста (оцінюється по Брістольською шкалою), обсяг — понад 200 мл.

Запор — це порушення акту дефекації, за якого частота стулу становить менше 3 разів на тиждень, консистенція — тверда, суха, кількість випорожнень невелика. Акт дефекації при цьому утруднений, пацієнти часто відзначають відчуття «неповного випорожнення», біль під час дефекації, іноді кров у калі.

Причини нестійких випорожнень

Нестійкі випорожнення часто асоційовані з захворюваннями шлунково-кишкового тракту (ШКТ), такими як:

  • запальні захворювання кишечника, такі як хвороба Крона та неспецифічний виразковий коліт (НВК);
  • хвороби, що супроводжуються синдромами мальабсорбції та мальдигестії (наприклад, целіакія);
  • синдром подразненого кишечника;
  • кислотозалежні стани, такі як гастрит, виразкова хвороба;
  • хронічний панкреатит із зовнішньосекреторною недостатністю;
  • гострі кишкові інфекції;
  • пухлини шлунка та кишечника;
  • геморой і анальні тріщини;
  • гельмінтози, зокрема лямбліоз.

Є й інші причини нестійких випорожнень:

  • ендокринні захворювання, зокрема патологія щитовидної залози (за гіперфункції виникає діарея, за гіпофункції — запор);
  • генетично обумовлені порушення обміну речовин (наприклад, муковісцидоз);
  • цукровий діабет;
  • неправильне харчування (недостатній водно-питний режим, зловживання продуктами, що підвищують або знижують моторику кишечника);
  • непереносимість деяких продуктів харчування (лактазна недостатність);
  • стрес.

Діагностика нестійких випорожнень

Обстеження пацієнта з проблемами випорожнення починається з загального огляду та збору анамнезу. Деталізують особливості його харчування, раціон, час появи симптомів, уточнюють інші скарги (наявність домішок у калі, біль у животі, здуття живота, апетит та ін.).

Після цього призначають додаткові лабораторно-інструментальні дослідження:

У разі необхідності призначають інші обстеження, такі як тест на лактозну непереносимість, харчову непереносимість, панкреатична еластаза калу та ін.

Методи лікування нестійких випорожнень

Лікування цієї патології залежить від причини, яка викликала симптом. Терапія може бути медикаментозною (наприклад, за СПК, дисбіозу кишечника, хронічного панкреатиту) та хірургічною (у разі пухлин). Зазвичай, лікування є комплексним і поетапним.

Після усунення основної проблеми пацієнту рекомендують:

  • раціоналізувати своє харчування: якщо переважають запори, пацієнту рекомендують у раціоні харчування збільшити кількість клітковини, овочів і фруктів; за діареї перевага віддається в’язким кашам, білому м’ясу, виключаються індивідуально непереносимі продукти, такі як молоко та ін.;
  • пити достатню кількість води;
  • займатися фізкультурою;
  • виробляти стійкість до стресів;
  • нормалізувати мікрофлору кишечника за допомогою пробіотиків під наглядом лікаря.
Цей сайт використовує cookies для більш комфортної роботи користувача. Продовжуючи перегляд сторінок сайту, ви погоджуєтесь з використанням файлів cookies.
X