Дисфагія

дисфагия

Дисфагія — це порушення акту ковтання. Цей симптом супроводжує не тільки гастроентерологічні, але й неврологічні захворювання, а також онкологічні хвороби. Пацієнт описує зазначений симптом як утруднене ковтання або відчуття клубка в горлі.

Нормальне ковтання сприяє просуванню харчової грудки по верхніх відділах шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Дисфагія значно знижує якість життя пацієнта, тому хворі зазвичай не затягують із відвідуванням медичних установ.

Пацієнти з порушенням акту ковтання складають близько 10% від усіх гастроентерологічних хворих. Кожен десятий випадок вимагає хірургічної корекції.

Види дисфагії

Види дисфагії (за рівнем ураження):

  • Ротоглоткова:
    • верхня ротоглоткова, яка виникає в разі захворювань органів шиї (щитовидна залоза, лімфатичні вузли, м’язи, хребет, нервові структури, глотка);
    • середня ротоглоткова — розвивається при ураженні органів середостіння (серце, плевра, лімфатичні та кровоносні судини, грудний відділ хребта);
    • нижня ротоглоткова — виникає внаслідок дефекту діафрагми або механічного тиску при збільшенні печінки, селезінки.
  • Стравохідна:
    • верхня стравохідна — виникає за ураження верхнього відділу стравоходу (наявність сторонніх тіл, езофагіт, звуження просвіту), а також за наявності хвороб ротової порожнини та глотки;
    • середня стравохідна — є наслідком захворювань стравоходу (езофагіт, дивертикул стравоходу, пухлина, неврологічні хвороби);
    • нижня стравохідна — асоційована з пошкодженням стравохідного отвору діафрагми (звуження, грижа), ахалазією кардії, виразковим ураженням, дивертикулами, пухлинами.

Також виділяють 4 ступеня дисфагії:

  • 1 ступінь — епізоди утрудненого ковтання твердої їжі, що супроводжуються помірним болем;
  • 2 ступінь — порушення ковтання напіврідкої їжі;
  • 3 ступінь — пацієнт не може ковтати рідку їжу;
  • 4 ступінь — тяжка дисфагія, що супроводжується порушенням проковтування слини та води.

Причини виникнення дисфагії

Дисфагія — це симптом, який супроводжує безліч захворювань. Причинами порушеного ковтання можуть бути:

  • запальні захворювання (глосит, фарингіт, езофагіт);
  • інфекційні ураження (наприклад, сифіліс);
  • патологія органів, розташованих біля верхніх відділів ШКТ (зоб, пухлини та кісти щитовидної залози, деформація хребта, ураження лімфатичних вузлів, мітральна вада серця, пухлини середостіння);
  • сторонні предмети у ШКТ;
  • хвороби нервової системи (гостре порушення мозкового кровообігу, пухлини, хвороба Паркінсона, хвороба Альцгеймера та інші дегенеративні процеси в ЦНС);
  • системні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, хвороба Шегрена);
  • інфекційні захворювання, що уражують ЦНС (синдром Гієна–Барре, ботулізм, дифтерія, поліомієліт);
  • міастенія;
  • хвороби, за яких звужується просвіт стравоходу (стриктури, виразки, пухлини, опіки, дивертикули, сторонні тіла);
  • порушення моторики верхніх відділів ШКТ (ахалазія, спазм стравоходу, ураження м’язового шару стравоходу за системної склеродермії).

Діагностика дисфагії

Дисфагія не є окремою нозологією. Тому діагностичний пошук спрямований на визначення основного захворювання. Порушення ковтання є тривожним симптомом, оскільки воно асоційоване з серйозними хворобами, які становлять загрозу життю пацієнта. В першу чергу, виключають прогностично несприятливі хвороби. Діагностична програма за дисфагії охоплює такі дослідження:

  • загальний огляд та фізикальне обстеження пацієнта;
  • загальний аналіз крові та сечі;
  • біохімічний аналіз крові;
  • копрограма;
  • фарингоскопія та ларингоскопія;
  • УЗД органів черевної порожнини  та щитовидної залози;
  • рентген-дослідження з контрастом;
  • рентгенографія органів грудної клітки;
  • ЕГДС (гастроскопія шлунка);
  • манометр стравоходу;
  • добова рН-метрія;
  • обстеження ЦНС за підозри на ураження неврологічних структур;
  • бактеріологічні дослідження за підозри на наявність інфекційної патології;
  • ревматологічні проби за системних захворювань сполучної тканини;
  • візуалізаційні методи діагностики (КТ, МРТ).

Методи лікування дисфагії

Усунення симптому дисфагії передбачає лікування основного захворювання, яке його спровокувало. В окремих випадках, коли ліквідувати причину цього стану не вдається, проводиться симптоматичне лікування з метою підвищення якості життя пацієнта.

Окрім медикаментозного та хірургічного лікування, пацієнту призначається базисна терапія, яка містить у собі дієту, фізичні вправи, дотримання деяких рекомендацій щодо положення тіла під час відпочинку, сну.

Ускладнення та наслідки дисфагії

Ускладнення дисфагії:

  • дихальні розлади (аж до повної зупинки дихання);
  • кахексія, як наслідок голодування;
  • зневоднення;
  • езофагіт;
  • потрапляння вмісту стравоходу в дихальні шляхи (аспіраційна пневмонія, абсцес легенів).
Цей сайт використовує cookies для більш комфортної роботи користувача. Продовжуючи перегляд сторінок сайту, ви погоджуєтесь з використанням файлів cookies.
X