Колоректальний рак

Колоректальний рак — це злоякісне онкологічне захворювання товстої та прямої кишки. Епідеміологічна ситуація щодо цієї патології вказує на актуальність проблеми своєчасної діагностики та лікування цього стану.

Щороку в світі реєструється близько 1 млн. нових випадків колоректального раку, 50% з яких завершуються летально. У структурі смертності від новоутворень, ця нозологія посідає друге місце. Згідно з останніми даними канцер-регістру №17 «Рак в Україні» за 2014–2015 роки, захворюваність на рак ободової кишки становить 24,2 випадки на 100 тис. населення, з показником смертності 13,3 на 100 тис., захворюваність на рак прямої кишки — 20,6 випадків на 100 тис. населення країни.

Практично 45% всіх діагнозів колоректального раку встановлюються на пізніх стадіях, коли на перший план виходять клінічні симптоми ускладнень злоякісної патології (кишкова непрохідність, кровотеча, перфорація стінки кишки, формування абсцесів), що і стають основними причинами звернення до лікаря. Ефективність радикального лікування таких пацієнтів суттєво зменшується, при цьому погіршується і віддалений прогноз. Це пов’язано найчастіше з тим, що на початкових стадіях утворення злоякісної пухлини з передракових новоутворень явних симптомів тривалий час немає.

У розвинених країнах для ранньої діагностики поліпів, проліферативних процесів у товстій та прямій кишці у пацієнтів із безсимптомним перебігом патології прийнято проводити колоректальний скринінг. Здійснення скринінгу передбачає обстеження людей з підвищеним ризиком захворювання для своєчасного виявлення проблеми та проведення адекватних лікувальних заходів. Постановка заключного діагнозу колоректального раку на пізніх стадіях не є пріоритетним завданням первинного комплексу обстеження.

Як визначити, до якої групи ризику виникнення колоректального раку належить людина? Сьогодні існує чітка градація факторів, які сприяють розвитку даного захворювання:

  • Обтяжений сімейний анамнез. Злоякісні новоутворення товстої та прямої кишки поєднуються з високим рівнем спадкової передачі, що становить від 5 до 30% у структурі причин виникнення раку. Численні дослідження стверджують, що ризик розвитку колоректального раку збільшується в 2–3 рази у разі верифікації цього діагнозу у родичів першої лінії, в порівнянні з контрольною групою.
  • Спадковий синдром — наявність у родичів інших нозологічних варіантів захворювань товстої та прямої кишки: сімейного аденоматозного поліпозу, спадкового неполіпозного колоректального раку, ювенільного поліпозу, синдрому Пейтца–Егерса, синдрому Коудена.
Цей сайт використовує cookies для більш комфортної роботи користувача. Продовжуючи перегляд сторінок сайту, ви погоджуєтесь з використанням файлів cookies.
X