Біопсія печінки (БП)

Біопсія печінки (БП) — це інвазивне діагностичне дослідження, метою якого є отримання “стовпчика” тканин печінки для його подальшого вивчення на клітинному рівні в умовах патоморфологічної лабораторії. Ця маніпуляція виконується за допомогою спеціальної голки, шляхом проколювання черевної стінки.
Це обстеження необхідно в першу чергу для визначення причини (етіології) захворювання, а також отриманий біоптат дозволяє оцінити активність запалення і ступінь фіброзу печінки.

Показання до проведення біопсії печінки

  1. Діагностика всіх захворювань печінки, включаючи:
    • Неалкогольний стеатогепатит (НАСГ) – це захворювання, внаслідок якого відбувається накопичення “краплин жиру” в тканинах печінки.
    • Вірусні гепатити (В, С та інші).
    • Первинний міліарний холангіт (відомий раніше як первинний міліарний цироз (ПМЦ)), первинний склерозуючий холангіт.
    • Аутоімунний гепатит.
    • Гемохроматоз, хвороба Вільсона.
    • Ураження печінки та/або підвищення печінкових показників невідомої етіології (тобто складні діагностичні випадки, особливо у пацієнтів без симптомів).
    • Підозри на злоякісний процес в печінці.
  2. Визначення ступеня фіброзу на фоні патології печінки.
  3. Визначення некрозапальної активності на фоні патології печінки.
  4. В окремих випадках, метод може використовуватися для контролю перебігу захворювання та ефективності лікування.

Підготовка до біопсії печінки

Перед біопсією печінки необхідно пройти дообстеження, що включає загальний аналіз крові з обов’язковим визначенням рівня тромбоцитів, коагулограму. Показники коагулограми важливі для визначення ризику кровотечі після маніпуляції. Препарати, які впливають на показники згортання крові, відміняють за 7 днів до проведення дослідження. До таких препаратів відносяться:

  • Аспірин та аспіриновмісні препарати.
  • Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП).
  • Антикоагулянти (варфарин).
  • Серцеві препарати (абциксимаб, дипіридамол, тиклопідин, клопідогрель).

Зазвичай біопсія печінки проводиться натщесерце або не раніше, ніж через 6 годин після легкого сніданку. Як правило, дослідження проводять під місцевою анестезією (обколюють місце майбутнього проколу розчином новокаїну, лідокаїну або ультракаїну). Інколи, за такої необхідності, дослідження може відбуватися під внутрішньовенною анестезією. Як правило, пацієнт активно спілкується з лікарем під час проведення біопсії.

Сам процес біопсії займає всього декілька секунд, спеціальна голка дуже швидко вводиться і виводиться із печінки. На місце пункційного проколу накладається невелика пов’язка. Протягом 5-7 днів після біопсії рекомендують обмежити фізичну активність, заняття фізкультурою та спортом, підйом важких предметів, відвідування саун, бань, а також приймання препаратів, які розріджують кров (антикоагулянтів).

По результатам біопсії проводиться консультація з лікуючим лікарем і визначається подальша тактика лікування і спостереження в кожному окремому випадку.

Стосовно визначення ступеня фіброзу печінки існує альтернативна неінвазивна діагностика, до якої відносяться такі методи як фіброскан, фібротест, фібромакс і УЗД з еластометрією. Неінвазивність цих методів – величезний “плюс” у порівнянні з пункційною біопсією печінки, але в діагностичному аспекті ці методи мають ряд “мінусів”.

Фіброскан – це метод імпульсної еластометрії печінки, який раніше використовувався для неінвазивної діагностики фіброзу печінки. Принцип дослідження – щільність печінки прямо пропорційна стадії фіброзу. На сьогодні метод поступається більш точним методам, таким як УЗД з еластометрією.

Фібротест/Фібромакс – ці методи також відносяться до неінвазивних обстежень захворювань печінки, шляхом аналізу 6 показників крові: аланінамінотрансфераза, гамма-глутамілтрансфераза, загальний білірубін, аполіпопротеїн А1, гаптоглобін, альфа-2-макроглобулін, у випадку фібротеста і 10 показників крові: альфа2макроглобулін, гаптоглобін, аполіпротеїн А1, ГГТ (гамма-глутамілтрансфераза), загальний білірубін, АЛТ (алланінамінотрансфераза), АСТ (аспаратамінотрансфераза), тригліцериди, загальний холестерин і глюкоза, у випадку фібромакса.

Фібротест використовується тільки для діагностики або моніторингу фіброзу і некрозапальної активності захворювання печінки. Наприклад, у хворих з гепатитом В або С, алкогольною хворобою печінки та неалкогольним стеатогепатитом та інші. У 2006 році Національний комітет з питань охорони здоров’я Франції рекомендував фібротест, як інструмент вибору для визначення фіброзу у хворих гепатитом С. Результати фібротесту складаються з двох шкал, які оцінені відповідно до міжнародної системи METAVIR: шкали фіброзу печінки (від F0 до F4) і шкали некрозапальної активності (від А0 до А3). Переваги даного методу перед БП в його неінвазивності, а недолік полягає в його діагностичній обмеженості лише по двох показниках. Він не може використовуватися для діагностики етіології (причини) захворювання печінки.

Фібромакс – використовується більш широко для діагностики, оскільки результат видається по п’яти шкалам, які дають можливість діагностувати та оцінити за системою METAVIR: ступінь фіброзу (від F0 до F4), активність некрозапального процесу (від А0 до А3), а також метод дає можливість діагностувати жирову дистрофію (стеатоз) печінки (SteatoTest); алкогольний стеатогепатит в осіб, що зловживають алкоголем (AshTest); неалкогольний стеатогепатит у пацієнтів з надмірною вагою тіла, резистентністю до інсуліну, гіперліпідемією, а також хворих на цукровий діабет (NashTes).

З ”плюсів”, в порівнянні з БП, – неінвазивність і більш розширений список показань для проведення дослідження. З “мінусів” – інші етіологічні фактори, наприклад: АІГ, ПБХ, ПСХ, онкологічний процес і ряд інших захворювань печінки за результатами цього тесту встановити не можливо.

УЗД з еластометрією. На сьогоднішній день, еластометрія печінки є достовірною неінвазивною методикою оцінки ступеня фіброзу. Ця методика дозволяє з точністю оцінити ступінь фіброзу паренхіми печінки при різноманітних видах патології. ”Плюси” – неінвазивність, “мінуси” – можлива оцінка лише одного показника ступеня фіброзу.

Незважаючи на певну діагностичну обмеженість, але завдяки неінвазивності – фібротест, фібромакс і УЗД з еластометрією є незамінними методами діагностики, при наявності протипоказань для проведення пункційної біопсії печінки у пацієнтів з порушенням згортання крові, гемофілією та ін.

Спеціалісти ГастроЦентру «OLYMED» підходять до вибору метода діагностики захворювання з урахуванням всіх показань і протипоказань, а також даних фізикального огляду і лабораторно-інструментальних досліджень індивідуально для кожного пацієнта. Разом з неінвазивними методами діагностики в ГастроЦентрі «OLYMED» також проводиться пункційна біопсія печінки.

Ви можете записатися на біопсію печінки в ГастроЦентрі “OLYMED” онлайн заповнивши форму за посиланням та отримати кваліфіковану допомогу від професійних лікарів.